Дмитро Юрійович Загул народився 28 серпня 1890 р. в буковинському с. Мілієві. Родина майбутнього поета жила дуже бідно. Дмитро Загул пізніше писатиме про це в «Автобіографії»так: «Заробіток у «пана-дідича»не міг вистачити, а своєї землі — клаптик суглинку та супіску. Доводилось жати на панському лану за п'ятнадцять сніп або працювати за 40 копійок з досвіта до ночі. Важке було наше життя».

Наталія Іванівна Кобринська (дівоче прізвище Озаркевич) народилася 8 червня 1855 року в селі Белелуї Снятинського повіту на Станіславщині (нині Івано-Франківська обл.) у родині священика з поважними національно-культурними традиціями.
Дід Н. Кобринської, І.І. Озаркевич (1795-1854), відомий як перший популяризатор творів письменників України в Галичині, ініціатор українського театрального аматорства.

Олександр Якович Кониський народився 18 серпня 1836 р. на хуторі Переходівці Борзенського повіту Чернігівської гу бернії в родині зубожілого поміщика.

Ольга Кобилянська народилася 27 листопада 1863 р. у містечку Гура-Ґумора (сучасна назва Гура-Гуморулуй) на півдні Буковини (територія сучасної Румунії) у родині дрібного службовця.

Освальд Бургардт народився на Поділлі, у мальовничому селі Сербинівці 4 жовтня 1891 р. в сім'ї купця Фрідріха Бургардта та прибалтійської німкені Каттіни Сідонії Тіль. Батьки виховували дітей в атмосфері шанування рідної мови та звичаїв, і водночас — у дусі любові до України, що стала для них другою батьківщиною. Незабутнє враження на Освальда справив немирівський швець Каня, в якого Бургардти винаймали помешкання з 1896 р. (він зображений у поемі «Попіл імперій»як «рябийчорноволосий Никанор», котрий «сплітав в мереживо казкарське злото», полонивши ним душу майбутнього поета).

Псевдонім Карпенко-Карий поєднує в собі ім'я батька та улюбленого літературного персонажа Гната Карого — героя п'єси Т. Шевченка «Назар Стодоля».
І. Тобілевич народився 29 вересня 1845 р. в с. Арсенівка Бобринецького повіту на Херсонщині в родині зубожілого дрібного шляхтича, управителя поміщицького маєтку. Мати до одруження була кріпачкою. Навчався в Бобринецькому повітовому училищі, з 1859 р. працював писарчуком станового пристава в містечку Мала Виска, пізніше став канцеляристом міської управи.

Григорій Федорович Квітка народився 29 листопада 1778 р. в слободі Основа поблизу Харкова в дворянській родині (від назви слободи й походить його псевдонім — Основ'яненко). Спочатку навчався вдома, а потім у Курязькій монастирській школі.
У 1793 р. Григорій як дворянин був зарахований на військову службу, через чотири роки вийшов у відставку в чині капітана. У 1804 р. він став послушником монастиря, а наступного року повернувся на військову службу.
У 1806 р. Г. Квітка подав у відставку, оселився в Харкові, став комісаром у народному ополченні.

Майк (Михайло) Гервасійович Йогансен народився 16 (28) жовтня 1896 р. в м. Харкові в родині вчителя німецької мови, вихідця з Латвії (в окремих матеріалах є вказівка на його шведське чи норвезьке походження).

Псевдоніми — Василь Еллан, В. Блакитний, Валер Проноза, А Орталь та ін.
В. М. Елланський народився 12 січня 1894 р. в селі Козел (тепер — Михайло-Коцюбинське) на Чернігівщині в родині священика.
Учився Василь у Чернігівській бурсі, а потім — у духовній семінарії, якої зовсім не любив. Після закінчення четвертого класу (1914 р.) вступив на економічне відділення Київського комерційного інституту, де вже навчався його давній, ще з бурси, товариш — П. Тичина. Але інститут не закінчив через революцію.

Григорій Данилович Епік народився 17 січня 1901 р. в селі Кам'янка під Катеринославом у і сім'ї робітника. Закінчив сільську школу. З 1916 р. працював у залізничних майстернях конторником (на складі). За участь в антигетьманському повстанні був вигнаний з роботи. У 1919 р. став добровольцем Першого Новомосковського повстанського полку, брав участь у революційних подіях.